Above the Clouds in Life./Над хмарами в житті.(En/Ua)
Published on HivePostify by @nadin-zakrevska · Sat Sep 05 2026
What else do I want to write to you? That when I walk, it’s boring for me to look only straight ahead. That’s why I look around as much as possible. Sometimes I don’t like listening to sounds because they irritate the visual perception of my reality. It is inner silence that helps me see miracles in ordinary things. It’s more fun to walk like this, and when my son is nearby, I tell him my life stories. And one day in the city, light portals began to appear on the facades. Playing with light and shadow, we walked along a cozy and slightly mystical sidewalk. Perhaps the sun creates such effects, penetrating into the windows opposite and then, reflecting, falling onto the building's facade. Light reflections on the building mirror round wheels, a row of sunbeams has lined up, and in some places—it looks like a keyhole for a large, ancient key. As if this building is hiding some secret. An amazing optical illusion!
And later, I was walking alone past a large puddle resembling Mickey Mouse's head, and I stopped right on his forehead. In the puddle, like in a giant mirror, the building and clouds were reflected, while the sidewalk with its clear lines created a feeling of solid ground beneath my feet. It created an effect as if I am standing in white sneakers on the edge of two worlds — the real and the celestial. Life above the clouds. Without moving from the spot, I looked through the camera lens into another dimension. Nadiya above the clouds by the street mirror, and below — a lost world of dreams, history, and the grandeur of an Austrian building. As always, I am sharing my discoveries with you. I will add only one thing: even on the most ordinary days, by looking at ordinary objects, you can see a new world. The main thing is to have the right angle.
> Що я ще хочу вам написати? Що коли я йду, то мені нудно дивитися тільки вперед. Тому я дивлюся максимально навколо себе. Іноді не люблю слухати звуки, бо вони подразнюють візуальне сприйняття моєї реальності. Саме внутрішня тиша допомагає мені бачити дива в буденних речах. Але так іти мені веселіше, а коли мій син поруч, то я йому розповідаю свої історії з життя. А одного разу в місті на фасадах почали з'являтися світлові портали. Граючись зі світлом і тінню, ми йшли затишним і трохи містичним тротуаром. Напевно, це сонце витворяє такі ефекти, проникаючи у шибки навпроти і потім, відбиваючись, паде на фасад будинку. Світлові відблиски на будівлі відображають круглі колеса, в ряд вишикувалися сонячні зайчики, а в деяких місцях — наче замкова щілина для великого старовинного ключа. Наче ця будівля ховає якусь таємницю. Дивовижна оптична ілюзія!
> А потім я йшла сама повз велику калюжу, схожу на голову Міккі Мауса, і зупинилася в нього на чолі. В калюжі, як у великому дзеркалі, відображався будинок, хмари, а тротуар своїми чіткими лініями створював відчуття твердого ґрунту під ногами. Вийшов такий ефект, ніби я стою у білих кросівках на краю двох світів — реального і небесного. Життя над хмарами. Не сходячи з місця, я подивилася через об'єктив камери в інший вимір. Надія над хмарами біля вуличного дзеркала, а внизу — загублений світ мрій, історії і величі австрійського будинку. Як завжди, ділюся з вами своїми знахідками. Додам лише одне: навіть у найбуденніші дні, дивлячись у звичайні об'єкти, можна побачити новий світ. Головне — мати правильний ракурс.
My personal reflections on life, family, and the choices we make. Written in my native Ukrainian, translated and adapted into English for the Hive community with the help of an AI assistant. Photos taken on my personal smartphone during this meeting. Photos from my personal gallery on my phone were used. Thank you for your attention and visit.
Tags: #hive-179017#ua#photography#ecency#shadow#smash#thoughts#life#streetphotography#creativecoin